У Полтаві за допомогою віртуальної реконструкції можна буде повернутися на 4 000 років до епохи ранньої бронзи та побачити останнє «сховище» таємничої шаманки

Комунальний заклад «Центр охорони та досліджень пам’яток археології» Полтавської обласної ради запроваджує новий інноваційний проєкт – «ViRтуальність забутих предків: імерсивний світ шаманського поховання бронзової доби». Науковці створюють віртуальну реконструкцію поховання шаманки та артефактів бронзової доби, які знайшли під час археологічних розкопок у м. Гребінка Полтавської області 15 років тому. Усі ці роки вони займалися додатковими дослідженнями цього комплексу й тепер завдяки сучасним технологіям зможуть «оживити» експозицію, щоб запросити всіх до епохи ранньої бронзи.

З чого все починалося

У 2007 році на Полтавщині в м. Гребінка автор ідеї проєкту та директор «Центру охорони та досліджень пам’яток археології» В’ячеслав Шерстюк керував експедицією, яка досліджувала майже повністю зруйнований курган.

У ньому, на глибині кількох метрів, археологам вдалося виявити кілька цікавих поховань доби ранньої бронзи. Науковці розкопали рештки п’яти поховань, чотири з яких досить цікаві та ексклюзивні, а саме: шаманки, воїна, «бабці» та «велетня» (мав великий зріст). Люди бронзового віку отримали такі «імена» за артефактами, які були знайдені, що відповідали на той час їхнім соціальним статусам чи фізіологічно-віковим особливостям.

Однак про існування тут таких комплексів міг би ніхто і не дізнатися, якби певну роль у цій загадковій історії не відіграла б міська влада, яка виділила саме цю земельну ділянку для будівництва заправної станції. Виявивши згодом, що тут знаходиться дуже поруйнований об’єкт культурної спадщини, археологи з Центру археології на чолі з паном В’ячеславом провели розкопки, щоб дослідити те, що лишилося від кургану.

Лише після цього тут можна було б розпочати будівництво. І хоча від цього кургану на момент досліджень вже майже нічого не залишилося, виявлена шаманка та її одноплемінники зробили його по-справжньому унікальним. 

За якими критеріями археологи розпізнали віщунку в поховальній камері

«Вхід до поховальної камери закривало колесо, ніби своєрідні «двері». Його ставили лише високоповажним соціально-статусним особам. Потім у неї був перевернутий горщик. У слов’янській міфології у такому вигляді він символізує виявлення чаклуна. Також у середині каолінової посудини, яка була спеціально зроблена для поховального процесу, знаходився кремінець і дуже маленьке шило. Такими мініатюрними шилами тоді могли набивати татуювання на тілі, а шамани якраз і відповідали за їхній зміст та нанесення. Також у неї був астрагал (кісточка для гадання), намисто, у складі якого був людський зуб, зроблений у вигляді підвіски, та рештки бубна з палицею. В останньому залишилися рештки аромо-наркотичних речовин”, – ділиться пан В’ячеслав. 

До речі, за одним зубом зі складу намиста шаманки антропологи встановили особу його власника. З’ясувалося, що це був чоловік, який дуже страждав на зубний біль через карієс. Через це шаманка вирвала одноплеміннику хворий зуб і вставила його у своє намисто як «медичний трофей», щоб показати, що вона не тільки, так би мовити, з духами спілкується, а ще й може займатися знахарством та лікуванням.

Підвіска_зуб людини

Фрагмент намиста шаманки

Науковець також додає, що шаманів на той час всі поважали. Їх, правду кажучи, боялися, але знову ж таки – любили. Адже ці постаті оберігали й лікували людей, “викликали дощі” та спілкувалися з духами. Знайдена жінка була джерелом мудрості, знань і водночас – «сімейним лікарем» місцевого населення. На момент смерті служниці культу бронзової доби було приблизно 25-30 років.

Коли вперше визріла ідея проєкту

Задум про проєкт з’явився одразу після експедиції. Археологи проаналізували знайдені артефакти, а потім зрозуміли, що це справжнє наукове відкриття.

«У 2008 році я видав статтю про результати експедиції, — продовжує пан В’ячеслав. — Тоді в мене і виникла однозначна думка про те, що поховання треба реконструювати».

Науковці спочатку думали зробити це в графічному форматі, але прогрес на місці не стояв. Тому дослідники зрозуміли, що найцікавіший варіант буде з 3D-моделюванням. Через деякий час з’явилися команда, яка змогла окреслити, як це все це можна зробити з точки зору інноваційного процесу.

Згодом ідея реконструкції поховання перейшла до етапу реалізації. Цей задум виношувався дуже довго, адже пройшло 15 років з моменту експедиції. Таким чином можна зрозуміти, що питання не в тому, коли визріла ця ідея, а коли науковці, власне, доросли до того, що вже можуть це все реалізувати.

Проблеми під час підготовки

Під час підготовки проєкту найголовнішою проблемою було узгодження археології з можливостями IT— технологій. Археологи та програмісти на початку не могли знайти спільну мову для обох представників різних професій. Власне, програмістам було непросто передати зовнішній вигляд артефактів і поховальної камери, коли переносили це все у віртуальний простір.

Ілюстративне фото

Однак команда науковців постійно з ними спілкувалася та корегувала усі питання стосовно текстури, кольору та вигляду артефактів. Головна мета полягала в тому, щоб донести технічне завдання програмістам на зрозумілому рівні. Як зазначає пан В’ячеслав, зараз ніяких зауважень більше не виникає. Після того, як команда створює ТЗ для діджитал-продуктів, архітектоніку VR-квесту, загальну концепцію вигляду і функціоналу інтерфейсу, надає наукові дані щодо вигляду артефактів, поховань, людей програмісти це все успішно втілюють у віртуальний світ.

«Вони стали трішечки археологами, а ми, власне, програмістами», –кепкує В’ячеслав Шерстюк.

Над цим проєктом працює ціла команда – антрополог, археологи-дослідники епохи бронзи, проектні менеджери, дизайнери, ІТ-розробники, СММ-ники та ще цілий ряд спеціалістів.

Віртуальна екскурсія

Зараз, як ви вже знаєте, науковці створюють 3D-моделі цих поховальних камер та самих артефактів, які знайшли під час експедиції 15 років тому. Такого рівня подібних проєктів у сфері археології в Україні ще не було. За словами пана В’ячеслава, його реалізують у трьох форматах. Серед них – віртуальна інтерактивна композиція з елементами квесту (за допомогою окулярів). Людина знаходиться в поховальній камері, дізнається про певні артефакти та взаємодіє з ними. Через віртуальну реконструкцію ми можемо з вами повернутися на 4 тис. років до вцілілого кургану й поспостерігати за результатом поховання шаманки. Люди бронзової доби в рамках ритуального процесу кладуть низку символічного обладнання до її поховальної капсули (воно має значне відношення до цієї жінки).

Основна презентація реконструкції відбудеться десь на початку жовтня в Полтаві та Гребінці. Наразі UX—дизайнери, 3D—модельєри та програмісти працюють над 3D- моделями та віртуальною реальністю. Згодом таку екскурсію можна буде проглянути в кількох варіантах: в браузері на комп’ютері або через QR—код із телефона. Однак, як запевняє В’ячеслав Шерстюк, щоб відчути ефект присутності, найцікавіший перегляд – в окулярах віртуальної реальності.

Стежте за усіма цікавими новинами у нашому Telegram.